You are viewing slichota

мама

зірочка
"Мы сидели за ланчем, когда моя дочь как бы между делом упомянула, что она и ее муж подумывают о том, чтобы "завести полноценную семью".

-- Мы тут проводим опрос общественного мнения, -- сказала она в шутку. -- Как думаешь, может, мне стоит обзавестись ребенком?
-- Это изменит твою жизнь, -- сказала я, стараясь ничем не выдавать своих эмоций.
-- Я знаю, -- отозвалась она. -- И в выходные не поспишь, и в отпуск толком не съездишь.
Ноэто было совсем не то, что я имела в виду. Я смотрела на мою дочь, пытаясь почетче сформулировать свои слова. Я хотела, чтобы она поняла то, чему ее не научат ни на каких дородовых курсах.
Мне хотелось сказать ей, что физические раны от родов заживут очень быстро, но материнство даст ей такую кровоточащую эмоциональную рану, которая никогда не затянется. Мне хотелось предупредить ее, что впредь она уже никогда не сможет читать газету без внутреннего вопроса: "А что, еслибы это случилось с моим ребенком?" Что каждая авиакатастрофа, каждый пожар будет преследоавть ее. Что когда она будет смотреть на фотографии детей, умирающих с голода, она будет думать о том, что на свете нет ничего хуже смерти твоего ребенка.

Я смотрела на ее отманикюренные ноготки и стильный костюм и думала о том, что как бы изысканна она ни была, материнство опустит ее на примитивный уровень медведицы, защищающей своего медвежонка. Что встревоженный крик "Мама!"заставит ее бросить без сожаления все -- от суфле до самого лучшего хрустального бокала.

Мне казалось, что я должна предупредить ее, что сколько бы лет она не потратила на свою работу, ее карьера существенно пострадает после рождения ребенка. Она может нанять няню,но однажды она отправится на важнейшую деловую встречу, но думать она будет о сладком запахе детской головки. И ей потребуется вся ее сила воли, чтобы не сбежать домой просто ради того, чтобы выяснить, что с ее малышом все в порядке.

Я хотела, чтобы моя дочь знала, что каждодневные ерундовые проблемы уже никогда не будут для нее ерундой.Что желание пятилетнего мальчика пойти в мужской туалет в "Макдоналдсе"станет огромной дилеммой. Что там, среди гремящих подносов и вопящих детей, вопросы независимости и половой принадлежности встанут на одну чашу весов, а страх, что там, в туалете, может оказаться насильник малолетних -- на другую.

Глядя на свою привлекательную дочь, я хотела сказать ей, что она может сбросить набранный при беременности вес, но она никогда не сможет сбросить с себя материнство и стать прежней. Что ее жизнь, такая важная для нее сейчас, уже не будет столь значимой после рождения ребенка. Что она забудет про себя в тот момент,когда надо будет спасти ее отпрыска, и что она научится надеяться на осуществление -- о нет! не своей мечты! -- мечты своих детей.

Я хотела, чтобы она знала, что шрам от кесарева сечения или растяжки будут для нее знаками чести. Что ее отношения с ее мужем изменятся и совсем не так, как она думает. Мне бы хотелось, чтобы она поняла, как сильно можно любить мужчину, который осторожно посыпает присыпкой твоего ребенка и который никогда не отказыается поиграть с ним.
Думаю,она узнает, что такое влюбиться заново по причине, которая сейчас покажется ей совсем не романтической. Я хотела, чтобы моя дочь могла почувствовать ту связь между всеми женщинами земли, которые пытались остановить войны, преступления и вождение в пьяном виде.

Я хотела описать моей дочери чувство восторга, которое переполняет мать, когда она видит, как ее ребенок учится ездить на велосипеде. Я хотела запечатлеть для нее смех малыша, впервые дотрагивающегося до мягкой шерстки щенка или котенка. Я хотела, чтобы она почувствовала радость настолько животрепещущую, что она может причинять боль.

Удивленный взгляд моей дочери дал мне понять, что у меня на глаза навернулись слезы.
--Ты никогда не пожалеешь об этом, -- сказала я наконец. Потом я дотянулась через стол до нее, сжала ее руку и мысленно помолилась занее, за себя и за всех смертных женщин, кто посвящает себя этому самому чудесному из призваний."

Tags:

зірочка
коли зірка здається більшою за місяць
                        яскрава
                       золотава
  і хочеш, щоб вона зрушилась з місця

   бо на ній загадав велике бажання
                       ніжно-
                                чудесне
                                                                дивовижно-
                                                                           небесне
                                         зосередив на ній усі всої духовні старання
                                                           затримуєш подихом
                                                            притягує поглядом
                                       в тілесній безпорадності нестерпне чекання



з цукеркової обгортки "дзиги":
                        "
Можна було зізнатись як чекав аби впала
                          зірка
                          А коли обсипалось все небо
                          Жодна мрія не збулась
"

"П'ємонт"

зірочка
.
.
.
.
.
.
.
.
             Біль минулого ховати
                      приховувати
                     себе дурити
        Як ракову пухлину лікувати


Зробити душі косметичний ремонт
                      замацькати
                      здекорувати
Й назвати цю виставо лагідно - "П'ємонт"


Штукатурка штучності раз - і відлупилась
                      кімната пуста
                      дірява стіна
Стеля реальності над головою нахилилась


Повисли на лампі колишні страждання
                      порохом
                      попелом
   Стали на гречку в куток бажання


     Минуле повісило грати на очі
                      заплющити
                      розплющити
      Кліпанням минають дні/ночі

Чортове колесо розгойданого життя
                      тернем колюче
                      вогнем пекуче
Опускає/підіймає, - веде в небуття?..


Вилізти з тіла, прогулятись по світу
                      каятись, букати
                      себе відшукати
Відпустити душу за подихом вітру


Прокидаєшся. Лиш сон. Сон забуття.
                      хоч жагуче
                      та минуче
Насолода прийдешнім. З Вірою. Навмання

опять думка серед ночі

зірочка
часом життя задовге для відваги, а часом - закоротке для вчинку,
простягується дорогою, а триває миттю. 
лиш "діяти у Вірі" дарує Щастя, 
         "Щиро кохати" - Взаємність,
         "Бачити справжнє" - Дружбу.
                             Пірни у тунель свідомості. 
                             Віднайди.  
                                                             Виринь Собою.
ангелик
коли зустріч поглядів влаштовує Випадок
коли Мить наділя доторк тремтінням
коли думки Безладом розвіюються увсебіч
коли в тенета Долі почуття потрапляють
тоді Веселкою наповнюються барви душі
тоді сяє Зорями жагучий погляд
                             коли недрами єства витає жагуче Бажання
                             тоді Він і Вона розправляють кожен своє крило
                             і у Вічності народжується Ангел Кохання   о:)

афоризм

ангелик
Самотність стає нестерпною, коли нарешті усвідомлюєш свою жахливу імітацію життя:
знайомого називаєш другом
сім'ю - щасливою
а зовсім незнайомця - коханим
Нікчемність бардаку життя...

                                                  ех))))

красуня і чудовисько

зірочка
коли в парі є красуня і чудовисько,
то всі кажуть, що такого не може бути,
що лиш на почуттях такий союз не протримається,
бо красуня все ж колись найде собі гідну пару;
й словами унеможливлюють їх майбутнє..
Проте, коли в одного із чарівної пари
(коли обоє є красенями)
                                доля забирає вроду,
                                люди обо'язково бідкаються:
                                "як же він/вона міг піти,
                                покинувши свою половинку?..
                                а як же почуття?!?",
                                наділяючи взаємність душ безмежністю..

                                То що ж для цих створінь є к ....

                                                                                          (кохання / краса)

ж-ж-жжжАвєчіства)

зірочка

згадалась дурнувата історія з минулого літа:
море. скеля. спека. декілька приятелів сидять у малесенькому клаптику тіні. карти. вирушати можна лиш за 2-3 год. і тут один з них кидає ідею щодо цікавого гаяння часу: "граємо сидіння в наметі. хто програє - сидить 2 хв. наступний - 3 хв і т.д." щоб було більш зрозуміло: спека - то 40 градусів (!), намет стоїть на сонці, а людина має там сидіти закрита. я одразу ж сказала, що це "тупо". чЮствовало майо сЄрце...але. так як інших ідей не було, то вирішили "всі - то всі". перші дві гри думала "нашо воно мені". але коли з намету лізала вже втретє (останній раз тривав десь7 чи 8 хв), коли говола крутилась і боліла, то псіханула і спустилась до моря. просидівши там на самоті десь з годинку, була вже переповнена картанням. ні. я не була зла на того, хто то придумав. я просто не могла повірити, як я можу бути такою вівцЬою))) мені ше досі згадують, як я тоді хандрила, бо ж не могла попросту си того простити))
жж - то ніби люди завели си щоденник, пишуть там аткравЄннасті і ше й тішаться шо всі всьо про них знають. гаять час на віртуальні пісюлЬки замість реального спілкування. моє переконна було твердив.
чого мені згадалась історія з літа? бо на днях з'явилось дуже схоже відчуття. найдивніше - моє бачення жж таким і залишилось) то ж коли його створила - деяка злість потрохи переросла в насмішку, але відчуття авЄчЄства не покинуло мя))))
то ж стаю авЄчькая в цьому стаді віртуальності ;)

Profile

зірочка
slichota
slichota

Latest Month

November 2010
S M T W T F S
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930    

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com
Designed by chasethestars